Акровіршове намисто

А — з неї діти починають 
Буквар читати з ранніх літ. 
Екзамен перший свій складають, 
Тож треба знать її як слід. 
Коли вже вивчена вона, — 
Авжеж, прислужиться сповна. 
* * * 
Біжить, рудувата, вона по землі, 
Із гілки на гілку стрибає, 
Ладненько складає горішки в дуплі, 
Очиці хитресенькі має. 
Частуєш — приймає у лапки малі, 
Кусає, як хтось нападає. 
Ану ж бо, хто перший вгадає? 
* * * 
Вона живе в селі і в місті, 
Обіч доріг, де є гаї, 
Роками не міняє місця. 
Осівши, в теплії краї 
Не кличе діток відлітати, 
Аби де стане зимувати. 
* * * 
Гостинець гарний для дітей. 
Однак твердий дарунок цей. 
Раптово з'їсти не вдається, 
І зернятко тому дається, 
Хто вилупить його візьметься. 
* * * 
Давно ця річка славна 
Народи три єднає 
І в Чорне море плине. 
Простори України 
Розкошно прикрашає, 
Очиці милує дитини. 
* * * 
Еге ж, водила у мандрівку: 
Коли в музей, коли по місту. 
Сьогодні ж під дзвінку сопілку 
Команду привела до лісу. 
Усюди пташечки щебечуть, 
Радіють діти: от маївка! 
Спочили добре, аж надвечір 
Ішли додому. Для малечі 
Яка ж то випала мандрівка! 
* * * 
Жовтіють на дубовім вітті, 
Осінній час —трусить пора. 
Летять вони додолу миттю, 
У торбу їх лісник збира. 
Ділянку знайде залюбки, 
І там з них виростуть дубки. 
* * * 
Зранку, вдень і в надвечір'я 
Облітаю ліс уздовж і вшир я. 
Занесу своє яєчко 
У чуже якесь гніздечко. 
Легко всівшись на суку, 
Я роки лічу: ку-ку! 
* * * 
Його зловив я на гачок, 
Оглянув зблизька переможно. 
Рибина — з гострих колючок, 
Жаль, доторкнутися не можна. 
* * *