Звучить мелодія і чути слова: Роки, роки! Невпинні, невблаганні, Вони пливуть рікою в небуття, В безодні тихо тонуть і зникають… На жаль , рокам немає вороття Та пам’ять, - джерело життя й безсмертя,- Вихоплює із глибини років Те, що було найкраще, наймиліше Що не заблудить в гущавині віків. Вчитель. Любі діти! Дорогі батьки, вся наша велика дружна шкільна родино! Шановні гості! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці світить яскраве сонце, співають пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням. Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Як одна прекрасна мить, пролетіли 4 роки навчання в початкових класах. Чотири роки минуло з того часу, як ваші діточки вперше несміливо переступили шкільний поріг. Чотири роки, за які школа стала вашим дітям другою домівкою, а я намагалася замінювати батьків. І ось настав цей радісний день, день прощання з початковою школою. Дитинство і юність…Це – найкраща пора в житті, що припадає на шкільні роки. Усе має свій початок і кінець. Сьогодні я не можу напевно сказати, що закінчується дитинство четвертокласників. Однак, сьогоднішній день проводить межу між дитинством і юністю наших випускників. Продовження в архіві. Взято з інших сценаріїв. Захід жартівливого змісту.