Миколай-угодник – один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов'язано безліч легенд та переказів.

Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.

Народився він у місті Патарі, що в Південній Італії, біля 280 року.

Після смерті батьків 17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив до Палестини вклонитися святим місцям.

Повернувшись, він став священиком. Відтоді Миколай допомагав усім, хто потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок, запобігав стихійному лихові. Не зважаючи на високе становище в церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У грудні 343 р. Миколай помер.

У 1087 р. мощі святителя були перенесені у м. Бар, що в Італії. А у травні мощі перенесено у церкву Іоана Предтечі. Звідси і походить свято весняного Миколая.

Пісня «Ходить Святий Миколай»

Що за диво, моя ненька!

З неба зіронька ясненька,

Ой дивіться – покотилась

Десь над школою зупинилась.

Зірочка.

Ось яка кімната світла.

Гарні всі такі, привітні..

Діточки слухняні, чемні,

Зупинюсь я тут напевно.

– А це що за різочки?

Чортеня 1. Я їх тут поклав

Для нечемних діточок.

Зараз з себе сніг обтрушу,

Кину різки під подушки,

Ото буде вже потіха,

Дітям – плач, а мені – сміх!